Історична довідка

Аплікація соломкою як один із напрямків народного декоративно – ужиткового мистецтва.

Казкова і багата природа. Які різноманітні почуття переповнюють нас під час зустрічі з нею! Кожної пори року вона відкриває красу по різному, даючи простір фантазії і творчості, зміцнюючи ніжні і добрі почуття в людях. Кожен з нас мав щастя хоча б один раз в дитинстві завмерти від негадано побаченого  дива в природі. І тоді, в дитинстві, зустрівшись з такою красою, хочеться перенести її у власний дім. Щоб вона було поруч… Всі ці почуття людина повинна пережити в дитинстві, щоб потім, з накопиченням життєвого досвіду і знань, вони змінювались в нас, трансформуючись в розуміння краси лісу, поля, природи в цілому, в почуття прекрасного.

Діти довіряють дорослим. Їхні душі відкриті світу, що їх оточує, і нам – дорослим. Тому від нас, педагогів, тих, кому діти довіряють свої серця, дуже багато залежить: чи зможе краса природи, яка один раз доторкнулось струн дитячої душі, не покинути її ніколи.

Природній матеріал, зокрема соломка, сам по собі – скарбниця для фантазії і гри уяви. А якщо його поєднати зі спритністю рук, то все в природі можна оживити, дати нове життя.

Скільки різноманітних таємниць відкриє дитина, вдивляючись допитливим поглядом у дари природи. Але вони можуть і не відкритися, їх можна навіть   і не помітити. Все залежить від педагога… Виховати тонку і чуттєву душу дитини, щоб вона побачила незвичайне в звичайному, можливе в неможливому – завдання педагога, який працює в дитячому колективі за інтересами. Ми, дорослі, вихователі, педагоги інколи забуваємо про це. А робота з природнім матеріалом, зокрема з соломкою, допоможе ввести наших вихованців в природну майстерню, і наше завдання, щоб діти не тільки побачили цю майстерню, а увійшовши один раз в неї, більше з нею не розлучалися. Як це зробити? Оживити золотисту, теплу, таку приємну на дотик соломку можуть спритні дорослі і дитячі руки, а також фантазія, яка поведе дітей в чудову країну, де можна відчути і пережити одне із самих прекрасних почуттів – радість творчості.

Солома, що має приємне золотисто - бурштинове забарвлення і м’який блиск, постійно приваблювала народних умільців. З неї плели багато необхідних в побуті речей: ємності для зберігання борошна та зерна, корзини, чаші для овочів і фруктів, різноманітні циновки, а також стрічки, з яких зшивали головні убори, сумки та інші вироби. Помешкання часто прикрашали декоративними фігурками з соломи. Чарівна краса природнього матеріалу сприяла виникненню інкрустації та аплікації соломкою, які отримали широке розповсюдження на Україні.

На початку XX ст. вдалося віднайти у двох напівзруйнованих церквах  алтарні двері, виготовлені у  XVIII ст. Спочатку рельєфні прикраси на них були прийняті за найтоншу дерев’яну різьбу з позолотою. Проте,  при найближчому вивченні виявилося, що вони оббиті багаточисельними деталями, сплетеними із соломи. Старі майстри зуміли створити оригінальні орнаментальні композиції. Алтарні двері, прикрашені солом’яним плетінням – це унікальні вироби народного декоративно – ужиткового мистецтва, які дозволяють припустити, що коріння цієї майстерності сягає глибокої давнини.

Соломка – сухі стеблини – прекрасний матеріал для роботи. З давніх давен народ застосовує її для виготовлення легких, міцних речей. І в наш час із соломки роблять головні убори, корзинки, сумки, килимки, побутові предмети, іграшки, різноманітні панно та деталі прикрас інтер'єру. Можна інкрустувати шкатулки, альбоми, тощо. Виконуючи таку роботу важливо зацікавити дітей процесом творення, вселити в них впевненість, що вони зможуть виконати задумане, навчити працювати з природнім матеріалом. Саме в ході таких занять вирішуються і нові завдання, наприклад: розширення світогляду дітей, знайомство з різновидностями природного матеріалу, формування любові до природи, національної культури рідного краю.

З соломою приємно працювати: вона золота, гладенька, гнучка, запашна. Віддало стебло людині колос налитих зерен, а само слухняно згинається в умілих руках, відчиняється нашій фантазії. Все оживає в умілих руках! Вони можуть дати друге життя сухим стеблинам і вони розквітнуть перед людьми в іншій небаченій красі. Разом з ними в наш дім входить напоєний сонячними променями природний матеріал, що зберігає тепло умілих дитячих рук.

В усіх куточках світу народні умільці використовували для своєї роботи солому  тих зернових культур, які вирощувались в їхній місцевості.

Наприклад, в Японії, В'єтнамі і Китаї де рис – найголовніша зернова культура, народні умільці прекрасно вивчили властивості рисової соломи і навчились майстерно її використовувати для виготовлення різноманітних виробів.

В Західній Європі, де поля здавна засівали пшеницею, для виробів ішла саме пшенична солома. Золотистий колір, переливчастий блиск, легкість, пластичність і достатньо висока міцність пшеничної соломи сприяли виникненню виробів, що найбільш повно розкривають красу саме пшеничної соломи.

На зовнішньому вигляді кожного виробу відображались не тільки особливості національної культури, але і властивості матеріалу, з якого він зроблений.

В Україні провідною зерновою культурою було жито, з борошна якого і нині випікається хліб. В повсякденному житті селянам найчастіше доводилось мати справу з житньою соломою. Саме вона ішла в основному на господарські потреби і різноманітні вироби. При нагоді використовувалась також пшенична, ячмінна і вівсяна солома. Але при цьому обов'язково враховувались особливості кожного виду соломи. Недарма селяни склали прислів'я: «Гречана солома крива, ячна смачна, а пшенична  пишна».

Ржаниця, як в старовину називали житню солому, була довгою, прямою і міцною. Розпарена і вимочена у воді, вона ставала настільки гнучкою, що з неї можна було виплести дуже дрібні вироби з найтоншими прикрасами. Форма виробу, отримана у вологому вигляді, добре зберігається після висихання соломи. Житня солома дуже міцна і еластична, тому вона придатна для плетення виробів, що витримують значні навантаження: корзин, сумок, килимків.

Вимогливі майстри, що живуть в сільській місцевості, стараються відвести хоча б невелику ділянку землі в городі, щоб посіяти на ньому жито або пшеницю. Адже матеріал завжди під рукою, а стебла можна зрізати на кожній стадії розвитку рослини, наприклад в період колосовиці, коли солома має срібно-зелений колір, або на початковій стадії дозрівання зерна, коли стебло починає золотитися і, звичайно ж, в кінці літа, коли він наливається густим бурштиновим кольором. У художніх виробах велике значення має інтенсивний переливчастий блиск і різноманітне забарвлення житньої соломи. На думку майстрів, таких відтінків у соломи біля сотні – від білого і жовто-лимонного до буро-жовтого і червоно-коричневого. Ці властивості особливо цінуються в інкрустаційних та аплікаційних роботах.

Солома, що залишилася після збирання зернових, самий дешевий, всім доступний і дуже гарний матеріал для різноманітних виробів, в тому числі і для аплікацій.

Для виконання аплікаційних робіт використовують соломку жита, пшениці, проса, рису, вівса, ячменю; дикоростучих рослин – мятлика, тимофіївки та інших. Для роботи потрібно вибирати свіжу, рівну солому. Її необхідно збирати вручну, оскільки оброблена (обмолочена) соломка для роботи непридатна, тому що стебла пом'яті і поламані. Краще використовувати свіжу, рівну, не зім'яту комбайном солому.

То ж і я, в свою чергу, хочу ближче познайомити усіх небайдужих з цим неповторним мистецтвом, поділитися своїми знаннями та навиками, і сподіваюся, що вони стануть у пригоді не одній творчій особистості, у якої виникне бажання долучитися до чарівного світу художньої обробки соломки.